Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, грудень 2015 р.
Легких В.В., адвокат
Окремі питання залучення експерта в кримінальному провадженні
Підтримуючи думку І.В. Гори, вважаємо, що одним із засобів, яким адвокат не повинен нехтувати при здійсненні своєї професійної діяльності, є допомога експерта (спеціаліста), тобто особи, яка володіє спеціальними знаннями в різноманітних галузях науки, техніки, мистецтва, або ремесла, – в межах вирішення необхідних питань при виконанні прийнятого доручення на захист. Чинний КПК України надав адвокату низку можливостей використання спеціальних знань при здійсненні ним захисту осіб у кримінальних провадженнях [2, 5].
З огляду на те, що висновок експерта є джерелом доказів у кримінальному провадженні, та існує категорія справ в яких без проведення експертного дослідження неможливо встановити всі обставини справи, і, як наслідок, прийняти законне рішення по суті, то питання залучення експерта стороною захисту іноді відіграє дуже важливу роль при здійснені захисту особи від обвинувачення.
Використання спеціальних знань у кримінальному процесі були предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких О.В. Євстигнєєва, І.І. Трапезнікова, О.Р. Росинська, Т.В. Сахнова, В.Ю. Рагозіна, В.М. Катревич, О.В. Ломакіна, О.Г. Коваленко, Ю.Г. Плесовських, Ю.С. Жарікова, В.В. Степанова, Л.Г. Шапіро.
Статтею 243 КПК передбачено, що сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням потерпілого чи сторони захисту. Відповідно до цієї статті, сторона захисту має право самостійно залучити експерта на договірних засадах для проведення експертизи, в тому числі обов’язкової.
Отже, законодавцем встановлено, що залучення експерта стороною захисту можливо на договірних засадах, що передбачає платність проведення експертного дослідження, що іноді може стати суттєвою перепоною для залучення експерта. В той самий час КПК передбачено право сторони захисту та потерпілого звертатися до слідчого, прокурора з клопотанням про залучення експерта. Навіть у разі відмови слідчого, прокурора у задоволенні такого клопотання, статтею 244 КПК передбачено право сторони захисту звернутися з аналогічним клопотанням до слідчого судді, але при цьому потрібно довести, що: для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
Таким чином, КПК передбачено право сторони захисту на залучення експерта на договірних засадах, а у випадку відсутності такої можливості, передбачено право звернутися до слідчого, прокурора, і у разі їх відмови до слідчого судді із клопотанням про залучення експерта, що відповідає загальним засадам кримінального провадження, в частині рівних прав сторін на збирання та подання до суду, в тому числі, такого доказу як висновок експерта.
Однак на практиці виникають деякі труднощі у реалізації такого права, як залучення експерта стороною захисту, та потерпілим з огляду на наступне. У разі прийняття слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта, сторона захисту фактично позбавлена можливості в отриманні та поданні до суду такого доказу як висновок експерта, оскільки оскарження такого рішення у апеляційному порядку чинним КПК не передбачено.
Крім того, як випливає зі змісту ст. 244 КПК потерпілий, його представники взагалі позбавлені можливості звертатися до слідчого судді з клопотання про залучення експерта, у разі відмови у задоволенні такого клопотання слідчим або прокурором.
Існування ж можливості залучення експерта на договірних засадах стороною захисту не гарантує в подальшому подання до суду висновку експерта, як доказу, оскільки на практиці може виникнути ситуація, коли досудове розслідування вже закінчено, а висновок експерта сторона захисту ще не отримала. В даному випадку, відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК, сторона захисту має право розкрити матеріали (висновок експерта) стороні обвинувачення та долучити його до матеріалів кримінального провадження в суді. Обов’язковою умовою для долучення нового доказу у суді є розкриття його перед стороною обвинувачення.
Слід зазначити, що на відміну від сторони обвинувачення, сторона захисту прямо не впливає на продовження строку досудового розслідування з метою отримання висновку експерта, оскільки статтею 296 КПК передбачено, що прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.
Але, якщо захисник вступає у справу на стадії судового розгляду та залучає експерта на договірних засадах саме на цій стадії, то може виникнути ситуація, коли сторона захисту отримає висновок експерта після оголошення вироку в суді першої інстанції, і в такому випадку долучення експертного висновку можливе лише в суді апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції позбавлений можливості відкладати судовий розгляд, очікуючи висновку експерта, залученого стороною захисту на договірних засадах. Також, якщо стороною захисту заявлялось клопотання про залучення експерта судом першої інстанції, у в зв’язку із неможливістю самостійно залучити експерта, але судом було відмовлено у задоволенні такого клопотання, знов таки єдиною надією для призначення експертизи або долучення вже готового експертного висновку до матеріалів провадження є суд апеляційної інстанції.
Статтею 404 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, якщо, в тому числі, про існування таких доказів стало відомо після ухвалення судового рішення. У випадку, якщо експертний висновок сторона захисту отримала після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, то, керуючись зазначеною статтею сторона захисту вправі заявити клопотання про дослідження нового доказу – висновку експерта. Але як випливає із зазначеної норми дослідження нових доказів є правом, а не обов’язком суду апеляційної інстанції.
В ситуації, коли судом першої інстанції було відмовлено у призначенні експертиз за ухвалою суду, стороні захисту необхідно враховувати положення статті 405 КПК, відповідно до яких апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України. Враховуючи положення ст. 332 КПК можна прийти до висновку, що суд апеляційної інстанції вправі призначити експертизу за ухвалою суду.
Але слід звернути увагу, що для прийняття рішення щодо доцільності призначення експертизи за ухвалою суду, суду апеляційної інстанції необхідно буде повторно досліджувати обставини справи. Але статтею 404 КПК передбачено, що повторне дослідження обставин справи можливе лише за наявності клопотання учасників судового провадження про таке дослідження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Таким чином, якщо судом першої інстанції обставини були дослідженні без порушень і в повному обсязі, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати їх повторно і, як наслідок, приймати рішення про призначення експертизи, що суперечить одній із засад кримінального провадження, в частині рівноправності сторін щодо збирання та подання до суду своїх доказів.
Висновки. Як вбачається із аналізу чинного КПК сторона захисту дещо обмежена в праві отримання та надання такого доказу, як висновок експерта, як під час досудового розслідування так і в судах першої та апеляційної інстанції, що потребує подальшого науково-практичного пошуку в даному напрямку.
Список літератури:
- Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренко, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
- Використання спеціальних знань адвокатом : науково-практичний посібник / І.В. Гора ; Академія адвокатури України. – К. : Прецедент, 2013. – 62 с.
- Збирання та дослідження доказів у стадії апеляційного провадження згідно КПК України, Бобечко Н.Р. [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CB4QFjAA&url=http%3A%2F%2Firbis-nbuv.gov.ua%2Fcgi-bin%2Firbis_nbuv%2Fcgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21DBN%3DUJRN%26P21DBN%3DUJRN%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1%26Image_file_name%3DPDF%2FChaau_2013_2_6.pdf&ei=OuGLVZa7N6aWygPC04P4Cg&usg=AFQjCNF5wV6n5U38LQ3Kp75aQANtlz8-vA&bvm=bv.96782255,d.bGQ
Ссылка на электронное издательство
ІНОФРМАЦІЯ ПРО АВТОРА
Легких Віктор Вікторович – аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, адвокат.
INFORMATION ABOUT AUTHOR
Legkykh Viktor Viktorovych – post-graduate student of Criminal Procedure and Criminalistics Department of the Academy of Advocacy of Ukraine, attorney.