Деякі проблемні питання щодо надання судового дозволу на проведення НСРД
Досягнення завдань кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК, неможливе без процесу доказування, який включає в себе пошук, фіксацію та оцінку доказів. Відповідно до ст. 86 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Статтею 256 КПК передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
Тобто під час досудового розслідування стороною обвинувачення можуть обмежуватися деякі конституційні права особи, у разі, якщо буде отриманий судовий дозвіл слідчого судді на проведення, наприклад, негласних слідчих дій, які потребують втручання у приватне спілкування (аудіо, – відеоконтроль особи, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж). Проведення таких видів НСРД потребує отримання стороною обвинувачення дозволу слідчого судді, порядок отримання якого передбачений Главою 21 КПК.
Не вдаючись до деталізації процедури отримання такого дозволу, лише зазначимо, що ст. 246 КПК передбачені деякі обмеження в отриманні такого дозволу, оскільки, як вбачається зі змісту даної норми, проведення НСРД можливе лише під час розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів. Отже законодавець ввів обмеження в частині можливості проведення НСРД під час досудового розслідування, та фактично зауважив, що слідчому судді під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НСРД необхідно, в тому числі, перевіряти обґрунтованість кваліфікації кримінального правопорушення, оскілки однією із умов для надання дозволу на проведення НСРД, відповідно до ст. 248 КПК, є наявність достатніх підстав вважати, що вчинений злочин є відповідної тяжкості.
Разом з тим, відповідно до ст. 248 КПК до клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення НСРД додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Тобто слідчий суддя досліджує лише клопотання прокурора, слідчого про надання дозволу на проведення НСРД та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з метою, в тому числі, встановлення обґрунтованості кваліфікації кримінального правопорушення.
Виникає питання ― чи достатньо для цього лише двох процесуальних документів, наданими прокурором, слідчим, якщо особи, які їх надають є зацікавленими у вирішенні справи?
Інститут слідчого судді був введений у сучасний кримінальний процес з метою контролю та недопущення порушення прав особи під час досудового розслідування. І якщо слідчий суддя під час обрання запобіжного заходу встановлює обґрунтованість підозри досліджуючи долучені до клопотання докази, то чому під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НСРД слідчий суддя зобов’язаний, але позбавлений можливості перевірити обґрунтованість кваліфікації наявними у сторони обвинувачення доказами? Адже і в першому і другому випадку мова іде про обмеження конституційних прав особи (обмеження волі або втручання в особисте спілкування).
Така невизначеність у КПК в частині меж перевірки слідчим суддею обґрунтованості клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) вже призводить до негативних наслідків, про що свідчить судова практика. У вироку Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2015 р. суд визнав недопустимим доказом протоколи НСРД, оскілки слідчим після отримання від ОСОБА_1 заяви про вимагання експертом – оцінювачем ОСОБА_2 незаконної винагороди за проведення оціночної вартості НСРД проводились в рамках кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК (тяжкий злочин), хоча із заяви вбачається, що ОСОБА_2 не є суб’єктом злочину за ч. 2 ст. 364 КК. З вироку вбачається, що перед направленням обвинувального акта до суду дії ОСОБА 2 були перекваліфіковані на ч. 3 ст. 368-4 КК (злочин середньої тяжкості), тобто проведення НСРД заборонено ст. 246 КПК [1].
В практиці випадки штучного завищення кваліфікації кримінального правопорушення з метою отримання дозволу на проведення НСРД непоодинокі. І хоча судова практика свідчить про те, що суди визнають докази, отримані за результатами проведення НСРД недопустимими, в зв’язку із завищенням кваліфікації, однак це лише усунення наслідків. А проблема може бути вирішена ще на стадії розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НСРД шляхом внесення змін до КПК, якими потрібно встановити обов’язковість надання стороною обвинувачення не лише клопотання про надання дозволу на проведення НСРД та витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, але й доказів, якими може бути встановлена тяжкість кримінального правопорушення.
Список джерел:
- Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2015 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53566526
- Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. К.: Юстініан, 2012. 1224 с.