Вісник Академії адвокатури України №2 (39) том 14, 2017Історичні та правові основи апеляційного перегляду в кримінальному судочинстві
Науковці різних епох та правових шкіл приділяли увагу питанням апеляційного перегляду судових рішень, в тому числі і в кримінальному судочинстві. Апеляційне оскарження було предметом наукового пошуку таких вчених, як Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, Т.Т. Алієв, В.М. Беднарська, В.Г. Гончаренко, О.А. Дінер О.В. Капліна, О.Ф. Кістяковський, О.Ю. Костюченко, Л.М. Лобойко, В.О. Попелюшко, А.М. Разінкіна, В.К. Случевський, М.С. Строгович, І.Я. Фойницький, М.О. Чельцов-Бебутов, О.Г. Яновська та багатьох інших.
Справедливість та право суміжні поняття, оскільки справедливість є відновленням порушених прав особи шляхом звернення до суду, діяльність якого пов’язана із застосуванням норм права, що можливе лише за наявності судової системи, що робить її фундаментом правової держави та гарантією недопущення порушення прав людини, в тому числі, і в сфері кримінального права.
Завдання кримінального провадження та ризик судової помилки
Так, в ст. 2 КПК закріплені завдання кримінального провадження, відповідно до яких його завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. В.Г. Гончаренко ставив цілком логічне питання: «Чи може суддя помилитися? Звичайно, може, як і усякий фахівець, вирішуючи професійні завдання (лікар, інженер, економіст, журналіст тощо), але він не думає про можливу помилку в момент прийняття рішення, він вважає його обґрунтованим і з точки зору обставин справи, і з точки зору закону. Можуть помилятися судді і у апеляційній та касаційній інстанціях. Не може бути абсолютної гарантії, що й Пленум Верховного Суду у конкретній справі прийме найкраще рішення» [1, 88]. Отже, при прийнятті рішення судом по суті не абияку роль відіграє людський фактор, оскільки оцінка об’єктивних обставин події злочину може відрізнятися від кваліфікації кримінального правопорушення, наукового бачення проблеми оцінки тих чи інших чинників події, особливо що стосується суб’єктивної сторони складу злочину, оскільки суб’єктивна сторона злочину (ставлення обвинуваченої особи до події злочину, мета, умисел, можливість передбачити настання наслідків від своїх дій) встановлюється на підставі досліджених обставин справи та доказів (об’єктивна сторона злочину), що не виключає помилку у встановленні інших обов’язкових елементів кримінально караного діяння. Судова помилка суду першої інстанції при розгляді справи по суті тим більш може призводити до порушення права як особи, яка постраждала від кримінального правопорушення (потерпілий), так і особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення. Адже у випадку засудження невинуватої особи або засудження особи за дії, які неправильно кваліфіковані судом і як наслідок ― засудження за більш тяжкий злочин, тягне порушення прав такої особи на справедливий суд та справедливе судове рішення. В той самий час, безпідставне виправдання особи за вчинений злочин або засудження особи за неправильною, більш «м’якою» кваліфікацією тягне за собою порушення прав потерпілої особи від кримінального правопорушення та не відповідає меті кримінального провадження, закріпленому у ст. 2 КПК.
Інстанційна система перегляду судових рішень та роль апеляції в Україні
Оскільки всі правові спори, в тому числі і в кримінальному провадженні, вирішуються в межах судового розгляду, то особливого значення набуває роль вищих судів в кримінальному провадженні, оскільки, з однієї сторони, кримінальне переслідування (що в подальшому може призвести до кримінального покарання) направлене на захист порушених прав особи (потерпілого), інтересів суспільства та держави від кримінального правопорушення, а з іншої ― помилка зі сторони органів досудового розслідування та суду при здійсненні кримінального провадження, може призвести до порушення прав вже самого підозрюваного, обвинуваченого. В свою чергу наявність системи перегляду судових рішень є необхідною умовою для функціонування «повної» моделі судової системи в кримінальному провадженні, завданням якої є підтвердження або спростування законності та обґрунтованості прийнятого судом нижчої ланки рішення, що, в свою чергу, забезпечує недопущення порушення прав всіх сторін кримінального провадження та покликана забезпечити основоположні засади кримінального провадження, відповідно до яких жодна невинувата особа не повинна бути притягнена до кримінальної відповідальності, а винувата має нести відповідальність за вчинення злочину в міру своєї вини. Перегляду судових рішень у кримінальному провадженні України присвячена глава 5 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої система перегляду судових рішень в кримінальному судочинстві України передбачає: 1) провадження в суді апеляційної інстанції; 2) провадження в суді касаційної інстанції; 3) провадження у Верховному Суді України; 4) провадження за нововиявленими обставинами. Таким чином, судочинство, в тому числі − у кримінальному провадженні, здійснюється інстанційно і завжди починається з розгляду справи по суті в суді першої інстанції, яке закінчується винесенням судового рішення, що набирає законної сили лише після спливу 30 днів з моменту проголошення або з моменту оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. Після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо було подано апеляційну скаргу, воно набирає законної сили, але учасники судового провадження не позбавлені можливості звернутися до судів вищої ланки, а саме: до суду касаційної інстанції та до Верховного суду України у випадках, передбачених законодавством. У випадку відмови від оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку воно набуває форму рішення, яке набрало законної сили. Тобто мова йде про справедливе рішення, з яким погоджуються всі сторони кримінального провадження. Та незважаючи на те, що рішення, яке набрало законної сили і не оскаржується до вищого суду, може бути і незаконним з точки зору формальних причин скасування судового рішення (наприклад, відсутність протоколу та технічного запису судового засідання, неуповноважений склад суду, який прийняв рішення), сама відмова від його оскарження сторонами кримінального провадження свідчить про справедливість такого рішення та демонструє досягнення мети кримінального провадження, передбаченої ст. 2 КПК. На нашу думку прийняття місцевим судом справедливого рішення, яке в подальшому не оскаржується до апеляційної інстанції є однією із задач кримінального процесу, яка на даний час поки ще не досягнута.
Апеляційний перегляд як завершальна стадія: принцип res judicata та «прихована апеляція» ЄСПЛ
Незважаючи на певну обмеженість суду апеляційної інстанції в частині дослідження доказів, з огляду на позицію ВССУ [2] та принцип res judicata, саме в апеляції кримінальне провадження закінчується, а всі інші процедури та способи перевірки судових рішень стосуються або виключно питань права, або преюдиціальних фактів, що встановлені відповідним судовим рішенням. І тільки перевірене в апеляційному порядку судове рішення є одночасно і справедливим, і законним. Використавши термін «прихована апеляція», ЄСПЛ ще раз підкреслив особливий статус апеляційного перегляду, оцінивши його як стадію, в якій кримінально-правовий спір між державою та особою повинен бути закінчений, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи [3]. Таким чином, під апеляційним переглядом в кримінальному судочинстві розуміється діяльність суду апеляційної інстанції як суду права та факту щодо перевірки судового рішення з точки зору справедливості та законності, з можливістю винесення (у певних випадках) вироку; така діяльність не може бути визнана «повною апеляцією» через процесуальні обмеження щодо можливості дослідження доказів. При цьому наявність можливості апеляційного оскарження судових рішень не зменшує ролі суду першої інстанції, бо за відсутності апеляційних скарг на таке рішення воно автоматично визнається справедливим як для суб’єктів оскарження, так і для всіх інших осіб. Після апеляційного перегляду судового рішення (або відсутності апеляційних скарг), ухвалення за наслідками розгляду рішення є втіленням принципу res judicata, оскільки всі інші форми перегляду рішень не передбачають перегляду по суті. Апеляцією кримінальне провадження завершується.
Список використаних джерел:
- Гончаренко В.Г. Лекції з судової психології, читані в Академії адвокатури України. К., 2008. 280 с.
- Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції». Узагальнення від 01.01.2017 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_sudovoji_praktiki.html
- “Васильєв проти України”: Рішення Європейського суду з прав людини (заява № 11370/02 від 21 червня 2007 року). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_258
- Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренко, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. К. : Юстініан, 2012. 1224 с.
Посилання на електронне видання