Видавничий центр Академії адвокатури України «APress», Київ, листопад 2016 р.
Віктор Вікторович Легких
Viktor Viktorovych Legkykh
Аспірант першого року навчання
кафедри кримінального процесу і криміналістики
Академії адвокатури України
Науковий керівник:
Гончаренко Владлен Гнатович – доктор юридичних наук, професор, Академік-засновник Національної академії правових наук України,
Заслужений діяч науки і техніки України,
Державний радник юстиції ІІ класу,
Завідувач кафедри кримінального процесу і
криміналістики Академії адвокатури України
Тактичні та процесуальні особливості діяльності захисника під час перевірки рішень слідчих суддів в апеляційному порядку
Tactical and procedural features of activity of attorney at law during the revision of the decision of investigating judge before the court of appeal
Вивчення інституту слідчого судді були предметом наукових досліджень багатьох авторів, серед яких В.Д. Бринцев, І.В. Гловюк, Ю.М. Грошевий, О.А. Губська, О.Є. Діденко, С.В. Єськов, О.П. Клименко, М.М. Ковтун, В.Т. Маляренко, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, Ю.В. Рощіна, М.І. Сірий, Ю.В. Скрипіна, О.С. Ткачук, А.Р. Туманянц, О.Г. Шило, В.В. Шимановський, С.Г. Штогун та інш.
За КПК 2012 року запобіжні заходи, зокрема і тримання під вартою, застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176). Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК 2012 року, проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе на підставі ухвали слідчого судді. Це також стосується таких слідчих (розшукових) дій як: обшук, огляд, слідчий експеримент, що проводяться у житлі чи іншому володінні особи. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи як негласна слідча (розшукова) дія також проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ч. 4 ст. 267). Втручання у приватне спілкування здійснюється за ухвалою слідчого судді (ч. 1 ст. 258). Різновидами такого втручання є негласні слідчі (розшукові) дії: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем [1].
Аналіз статей КПК, що регулюють «втручання» слідчих суддів в кримінальне провадження, дає підстави стверджувати, що повноваження слідчого судді можна умовно поділити на ті, які направлені на захист прав, свобод та інтересів особи під час здійснення кримінального провадження, та на ті, які обмежують права і свободи особи, в межах повноважень слідчого судді, наданих КПК (тримання під вартою, домашній арешт, обшук, накладення арешту на майно, втручання у приватне спілкування, інші негласні слідчі дії, які потребують дозволу слідчого судді).
Отже, можливість оскарження рішень слідчого судді, які обмежують права особи, в апеляційному порядку – це ще один із інструментів захисту прав і свобод такої особи, що фактично наділяє суд апеляційної інстанції правом та в той же час обов’язком судового контролю за рішеннями слідчого судді, якими обмежуються права та свободи певної особи, оскільки «судова помилка» слідчого судді при розгляді даної категорії справ може призвести до порушення засад кримінального провадження, зокрема, права на свободу та особисту недоторканність при обранні запобіжного заходу (тримання під вартою, домашнього арешту, особистого зобов’язання) та недоторканність житла чи іншого володіння особи у випадку надання дозволу на проведення обшуку, що в свою чергу може призводити до порушення права на недоторканність права власності, оскільки доволі часто після проведення обшуку частина майна особи може набути статусу тимчасово вилученого, або (пізніше) арештованого.
Чинним КПК передбачений вичерпний, який не підлягає розширювальному тлумаченню, перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Чинний КПК не містить окремих, або спеціальних положень щодо проведення судового розгляду слідчим суддею, що свідчить про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження. В той самий час існують деякі особливості при розгляді, наприклад, клопотань про затримання особи, з метою приводу для обрання запобіжного заходу у закритому режимі, що фактично свідчить про те, що в даному випадку слідчий суддя не керується однієї із засад кримінального провадження як то гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами, відповідно до якого кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. В даному випадку проведення судового засідання в закритому режимі обумовлено такою необхідністю для запобігання особи переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Таким чином, під час розгляду клопотань слідчим суддею не завжди можуть бути застосовані загальні засади кримінального провадження і в той самий час, це може призводити до різного тлумачення процесуального закону як сторонами кримінального провадження, так і судом. Наприклад, ч. 4 ст. 193 КПК передбачено, що за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Таким чином, в даному випадку допит свідка не є обов’язком суду, в той самий час, однією із загальних засад кримінального провадження щодо безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК) передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Таким чином, відмова у допиті свідка або потерпілого з боку слідчого судді, призводить до відхилення від дотримання зазначеного принципу.
При розгляді даного питання необхідно звернути увагу на приписи п. 22 ст. 3 КПК, відповідно до якої суд першої інстанції – районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження. Оскільки слідчого суддю неможливо «відокремлювати» від суду першої інстанції, в розрізі п. 22 с. 3 КПК та визначення терміну «слідчий суддя» згідно п. 18 ст. 3 КПК, то і основні засади кримінального провадження мають застосовуватися слідчим суддею. Проте, КПК наділяє слідчого суддю дискреційними повноваженнями, щодо безпосередності дослідження доказів в частині усного отримання показань.
І якщо, наприклад, суд касаційної інстанції, як вбачається із п. 21 ст. 3 КПК, є судом, який має керуватися загальними засадами кримінального провадження, але, в той самий час статтею 433 КПК передбачена заборона дослідження будь-яких доказів, що може свідчити про чітку позицію законодавця щодо обмеження в застосуванні принципу безпосередності дослідження доказів судом касаційної інстанції, то обов’язки слідчого судді з приводу дослідження доказів чітко не визначені, що може призводити до неоднакового тлумачення процесуального закону.
Порядок апеляційного провадження під час перевірки судом апеляційної інстанції ухвал слідчого судді передбачено ст. 422 КПК. Апеляційне провадження здійснюється відповідно до загальних положень апеляційного розгляду, встановлених ч. 1 ст. 405 КПК, за винятком строків його проведення. Згідно з положеннями ст. 422 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, порядок апеляційного оскарження ухвал слідчого судді відрізняється від апеляційного оскарження інших рішень лише строками розгляду справи та рішеннями, які суд апеляційної інстанції має право ухвалити за наслідками апеляційного перегляду ухвал слідчого судді. Отже, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції повинен керуватися загальними засадами кримінального провадження, передбаченого ст. 7 КПК, без будь-якої альтернативи.
Наприклад, при ухваленні рішення слідчим суддею про обрання запобіжного заходу, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку, виникає питання щодо необхідності безпосереднього дослідження доказів судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 409 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тобто, якщо в апеляційній скарзі на рішення слідчого судді про застосування запобіжного заходу ставиться питання про неповноту судового розгляду, або про невідповідність висновків слідчого судді, то може виникнути необхідність повторного дослідження цих обставин. Лише перевірка та оцінка доказів може підтвердити наявність або відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження. Оскільки доказами в кримінальному провадженні є, в тому числі, показання свідків, потерпілого, то з огляду на приписи ст. 23 КПК, суд апеляційної інстанції при перевірці ухвал слідчого судді зобов’язаний безпосередньо допитати свідка або потерпілого (у разі наявності), але якщо існують підстави, передбачені ст. 404 КПК.
Знову таки, виникає питання, чи можна віднести до таких порушень дослідження слідчим суддею, під час судового засідання, протоколів допитів (свідків, потерпілих), а не їх безпосередній допит в суді, і що в такому випадку зобов’язаний зробити суду апеляційної інстанції для усунення таких порушень.
Вище зазначений аналіз дає підстави стверджувати, що захисник, в залежності від тактичної ситуації, не позбавлений можливості ставити питання про виклик і допит свідка судом апеляційної інстанції під час перевірки законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді. При цьому захист повинен довести перед судом апеляційної інстанції, що такий допит є обов’язком суду, з огляду на вимоги ст.ст. 23, 404 КПК України.
Список використаних джерел:
- Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренко, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Ссылка на электронное издательство
ІНОФРМАЦІЯ ПРО АВТОРА
Легких Віктор Вікторович – аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, адвокат.
INFORMATION ABOUT AUTHOR
Legkykh Viktor Viktorovych – post-graduate student of Criminal Procedure and Criminalistics Department of the Academy of Advocacy of Ukraine, attorney.